ѕри досл≥дженн≥ грамот на земельн≥ над≥ли ”крањни ’V≤ стол≥тт¤ ви¤влено першу згадку села, датовану 1545 роком. «розум≥ло, що на ту пору село вже ≥снувало ≥, можливо не одне стол≥тт¤. ƒл¤ такого твердженн¤ Ї вагом≥ п≥дстави. ќдна з них - на в≥дстан≥ ¤кихось 2 к≥лометр≥в у сх≥дно-п≥вденному напр¤мку збер≥гаютьс¤ залишки прадавнього украњнського городища. …мов≥рно, що ∆авр≥в на той час м≥г бути сторожовою залогою, м≥сцем обиталища майстрового люду чи городник≥в, котр≥ постачали зброю, в≥йськове спор¤дженн¤, с/г продукц≥ю мешканц¤м фортец≥ ≥ так дал≥.
ѕобутуЇ ≥ така верс≥¤, що при напад≥ ворог≥в на городище, у результат≥ чого воно було понищене, його мешканц≥ пот≥м не захот≥ли розгр≥бати попелищ дл¤ нових будинк≥в, а розбрелис¤ по довк≥льних поселенн¤х. “од≥ ∆авр≥в з невеличкого хутора чи урочища перетворивс¤ на село.
ўодо тлумаченн¤ назви села, то м≥ж тамтешн≥х людей побутують легенди, де в основ≥ одн≥Їњ опов≥д≥ Ї сп≥вуча голосиста пташка - жайв≥р. —аме в≥н зачарував своњм дзв≥нким р≥зноголосс¤м молоду ≥ноземну пан≥ ¬анду, котру знайомив з полем багатий володар тих уг≥дь. ¬≥д вигуку "ќ, жавод, жавод!" наче й п≥шла назва.
≤нший переказ стверджуЇ, що "хрещеним батьком" дл¤ назви села став француз. ¬≥н сюди прибув на запрошенн¤ пан≥в, щоб збудувати тартак дл¤ розпилюванн¤ л≥су. —еред дерев у л≥с≥ найпоширен≥шими були ¤вори. ¬они дуже подобалис¤ чужинцю, ¤кий за п≥вроку ледве вивчив к≥лька украњнських сл≥в. “ож коли розпилювали ¤вори на дошки, француз захоплено вигукнув "∆ав≥р, жав≥р!". Ќевдовз≥ тартак той згор≥в. –об≥тники котр≥ працювали на ньому, вир≥шили неподал≥к звести своњ житла. ≤ м≥сцину, де працювали люди й ≥ноземець, назвали ∆авровим....
—ело започатковане дуже давно. ¬оно у повн≥й м≥р≥ притерп≥ло ≥ в≥д нападник≥в коч≥вних племен, ≥ татаро-монгольськоњ орди. …ого мешканц¤м довелос¤ випити г≥рку чашу гор¤ ≥ в≥д польсько-литовських поневолювач≥в, пом≥щицьких пос≥пак. —аме окупанти ≥ знищили довколишн≥ л≥си, розпродуючи деревину кругл¤ками ≥ розпилованою. ≤ справд≥, за переказами, що долинули з давнини, у ц≥й м≥сцевост≥ пани мали не один тартак. „ерез те й сл≥ду не залишилось в≥д могутн≥х ¤вор≥в.
«а царськоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ с. ∆авр≥в входило до складу јноп≥льськоњ волост≥ (тепер селище у ’мельницьк≥й област≥). “од≥ ж у 1876 роц≥ тут збудовано за кошти прихожан церкву —в¤того јпостола якова, брата ≤суса ’риста. ѕроте в сел≥ збер≥галас¤ книга спов≥дник≥в з 1796 року. ÷е наводить на думку, що перша церква у ∆авров≥ д≥¤ла значно ран≥ше. Ќа жаль, про нењ немаЇ документальних в≥домостей.
Ќаприк≥нц≥ ’≤’ стол≥тт¤ в сел≥ збер≥галас¤ з 1798 року коп≥¤ метричноњ книги, що засв≥дчуЇ на¤вн≥сть на ту пору у ∆авров≥ адм≥н≥стративного управл≥нн¤. ÷ерковно-приходську школу тут в≥дкрито у 1884 роц≥ в громадському будинку. ƒо церкви приписане село √либочок. ¬с≥х прихожан було 494. р≥м того у ∆авров≥ знаходилось 77 двор≥в римо - католик≥в.
ќсобливо ∆авров≥ та його мешканц¤м не таланило п≥д час воЇн, ¤к далекого, так ≥ не зовс≥м далекого минулого. „инили шкоду турки й татари, пол¤ки ≥ австр≥йц≥, мад¤ри й н≥мц≥. ѕеред ƒругою св≥товою в≥йною прим≥щенн¤ колишн≥х польських вельмож де¤кий час служили м≥сцевому населенню, де було облаштовано с≥льраду, медпункт, б≥бл≥отеку, школу. “ут розм≥щувалась ≥ перша контора колгоспу, орган≥зованого в 1940 роц≥.
Ќа початку липн¤ 1941 року неподал≥к села тривали локальн≥ сутички в≥дступаючих червоноарм≥йц≥в з н≥мц¤ми. “ут розбомблено одну з танкових колон „ервоноњ арм≥њ. «а оп≥р г≥тлер≥вськ≥ в≥йська жорстоко помстились мирному населенню, у березн≥ 1943 року спаливши близько 50 господарств. ј сус≥днЇ село Ѕорщ≥вку, де перебували рад¤нськ≥ партизани з —лавутчини, знищили повн≥стю, розстр≥л¤вши ≥ спаливши понад 240 чолов≥к.
«а роки в≥йни вс≥ колишн≥ панськ≥ буд≥вл≥ поруйновано. ” склад≥ в≥йськ „ервоноњ арм≥њ воювало близько 30 вих≥дц≥в з ∆аврова, не менше - в лавах ”ѕј. Ѕ≥льш≥сть з них загинула, ¤кщо не на фронт≥, то п≥д час стал≥нських репресивних акц≥й. ѕро те, що в сел≥ колись жило багато заможних родин польськоњ нац≥ональност≥, св≥дчить лише давнЇ кладовище та пам'¤тник - капличка.
ћеню
