√оловна

ѕро нас

Ѕ≥бл≥отеки району

Ќаш край √ощанщина

“уристичний маршрут √ощаншини

¬≥ртуальна виставка

≤нформац≥йн≥ ресурси

Ѕ≥бл≥отечному фах≥вцю

≈лектронн≥ каталоги

 орисн≥ сайти

Ќа п≥вденному сход≥ –≥вненщини по обидв≥ сторони автотраси  ињв Ц „оп розкинувс¤ чорноземами √ощанський район, територ≥¤ ¤кого займаЇ 5 тис. кв. км. л≥состеповоњ зони ≥ перетинаЇтьс¤ з п≥вдн¤ на п≥вн≥ч р≥чкою √оринь. –айцентр розташований за 300 км. в≥д столиц≥ ”крањни, за 280 км. в≥д м≥ста Ћьв≥в.

«давна √ощанський край приваблював своњми чар≥вними краЇвидами, а наукових досл≥дник≥в рослинним св≥том та археолог≥чними знах≥дками, бо маЇ в≥н багату ≥стор≥ю свого зародженн¤, становленн¤, розвитку.

√остинн≥, щир≥ люди краю будуть рад≥ дружн≥м стосункам сп≥впрац≥. ≤ в цьому переконаЇтьс¤ кожен, хто знайде у щоденних круговорот¤х можлив≥сть в≥дв≥дати куточок ѕогорини, де колоситьс¤ пшениц¤, шумл¤ть л≥си, стр≥мко б≥жить швидкоплинна √оринь, дихаЇ легендами ≥стор≥¤.

—под≥ваЇмось, що знайомство з даними матер≥алами збагатить вашу у¤ву ≥ знанн¤ про ун≥кальн≥ залишки минувшини, живих св≥дк≥в призабутих в≥к≥в:

√ощанський парк

√ощанський парк XVIII стол≥тт¤ Ц один ≥з двох парк≥в –≥вненськоњ област≥ Ц памТ¤ток садово Ц паркового мистецтва загальнодержавного значенн¤. «а даними польського ≥сторика јфтаназ≥¤, парк виник наприк≥нц≥ XVIII ст. у маЇтку —тан≥слава  остки ЋЇнкевича. ¬≥н не був одружений, то все своЇ майнове пом≥ст¤ в≥дписав своњй небоз≥ ќктав≥њ „ертветинськ≥й (1808-1882 роки), останн≥й з √ойськоњ л≥н≥њ. ¬она стала власницею великих волод≥нь, ¤к≥ отримала п≥сл¤ смерт≥ батька, матер≥ ≥ д¤дька. ќктав≥¤ вийшла зам≥ж за ћихайла ¬алевського з “учина. ѕом≥щики ¬алевськ≥ та њх сад≥вники в 40-х роках ’≤’ ст. окультурили парк, ¤кий займав 15 гектар≥в. ¬≥н став окрасою садиби пом≥щиц≥ ќктав≥њ. ƒревн≥й парк у садиб≥ ¬алевських прекрасне твор≥нн¤ рук людських ≥ природи Ї одним з найб≥льш ц≥кавих на ”крањн≥. Ѕ≥льша частина парку мала ландшафтне плануванн¤. ¬ ньому було мало пр¤мих алей, а б≥льше звивистих стежок ≥ дор≥жок.

Ќа гал¤винах, де колись в≥дпочивали господар≥ парку дерева висаджен≥ групами. ќдиночн≥ дерева висаджен≥ посередин≥ гал¤вини, або скраю певноњ групи, чим п≥дкреслюЇтьс¤ њх особлив≥сть, ц≥нн≥сть. –остуть тут сосни, модрини (що належать до роду хвойних пор≥д), ¤лини Ц в≥чнозелен≥ красун≥, дуби прогрупован≥ за певними породами та древн¤ липова але¤. Ѕагатство ≥ окраса парку Ц це дерева, ¤к≥ тут були посаджен≥ ще пару стол≥ть тому: ¤ловець звичайний, ¤ловина колюча, верба б≥ла та липа широколиста. ¬они представлен≥ т≥льки своњми декоративними формами, в≥дпов≥дно колоновидною, голубою, плакучою та розс≥ченолистою.  лен гостролистий, ¤сен звичайний та дуб звичайний представлен≥, ¤к типовими рослинами, так ≥ декоративними формами, перший Ц кульовидною та Ўведлера , другий Ц плакучою, а трет≥й Ц колоновидною. ”сього ун≥кальних дерев на територ≥њ парку 51вид, та 8 форм голонас≥нних (ус≥ дерева) та 43 форми покритонас≥нних (39 дерев та 4 кущ≥).

“ут Ї багато дерев, ¤к≥ мало поширен≥, або нав≥ть дуже р≥дк≥сн≥. ќкрасою парку Ї дуб з п≥рам≥дальною кроною, батьк≥вщина ¤кого ѕ≥вн≥чна јмерика. ™ дуже ц≥кава рослина Ц софора ¤понська, под≥бна до б≥лоњ акац≥њ, т≥льки без колючок.  ора в нењ гладенька ≥ зеленувата, лист¤ ¤к у б≥лоњ акац≥њ - непарноперисте.  рона г≥лл¤ста, розлога, за формою округла. ÷в≥те софора ≥ р¤сно плодоносить один раз на два роки. —офора Ц чудовий медонос. –осте тут ≥ коркове дерево бархат амурський, батьк≥вщиною ¤кого Ї басейни р≥к ”ссуп≥ ≥ јмура. —тарожилами парку Ї клен гостролистий Ўведлера (з червоним лист¤м) та сосна ¬еймутова з м¤кою шовковистою хвоЇю ≥ тугими вузькими шишками. «агадковим та безперечно ун≥кальним дервом Ї г≥нго. ÷е дерево динозавр≥в та дерево коханн¤. √≥нго дволопатеве - нащадок буйних л≥с≥в третинного пер≥оду, його ще називають Ђб≥льоба Ц жива закам¤н≥л≥стьї. ћаЇ стрункий стовбур ≥ красиве дволопатеве весною н≥жно Ц зелене, вл≥тку смарагдово Ц зелене ≥ восени золотисте або лимонно Ц жовте лист¤. Ќеповторно своЇр≥дне жилкуванн¤, форма ≥ будова кожного листочка, ¤кий н≥би склеЇний з окремих хвоњнок, нагадуЇ м≥н≥атюрне в≥¤ло. ÷е загадкове дерево вперше в 1560 роц≥ знайшов л≥кар голландського посольства  емпфер в ¤понському м≥ст≥ Ќагасаки. ¬ 1712 роц≥ описав його п≥д ≥мТ¤м Уг≥нкгоФ, що означало в переклад≥ Уср≥бн≥ плодиФ, або Уср≥бний абрикосФ. ¬ 1730 роц≥ л≥кар  емпфер прив≥з це дерево в ™вропу, в ћ≥ланський ботан≥чний сад, в≥дтод≥ воно швидко ув≥йшло в моду ≥ стало окрасою багатьох ботан≥чних сад≥в. ј в 1754 роц≥ дерево було завезене в ”крањну ≥ прижилос¤ в √ощ≥. ” ¤понц≥в ≥ корейц≥в г≥нкго вважалос¤ св¤щенним деревом, воно прикрашало м≥сц¤ б≥л¤ храм≥в та ≥нших св¤тинь. ƒволопатеве г≥нкго залишилос¤ Їдиним представником с≥мейства ≥ роду рослин, ¤к≥ були поширен≥ на земл≥ ще в мезозойську еру (близько 115 млн. рок≥в тому). ƒерево не горить.

” будь ¤ку пору парк Ї своЇр≥дним ≥ неповторним видовищем. ўе збереглис¤ р≥дк≥сн≥ чагарники та дерева. —еред них гор≥х американський, береза ср≥бл¤ста, вТ¤зи, ¤вори. ¬икликаЇ захопленн¤ к≥льк≥сть ¤сен≥в та каштан≥в, стовбури ¤ких в д≥аметр≥ с¤гають б≥льше одного метра. ¬и маЇте чудову можлив≥сть зробити краЇзнавч≥ огл¤дини ун≥кальноњ колекц≥њ екзотичних пор≥д дерев. ƒо наших дн≥в збереглас¤ лише четверта частина в≥д площ≥ старовинного парку, (близько 3 гектар≥в), бо частина земл≥ в≥д≥йшла на територ≥ю сучасного стад≥ону, плодового саду та скверу в≥йськовоњ частини. ¬ парку збудован≥ к≥нотеатр (зараз ÷ентр дозв≥лл¤ д≥тей юнацтва та молод≥) л≥тн≥й к≥нотеатр, Ѕудинок культури, райком компарт≥њ. (нин≥ районна школа мистецтв).

Ѕ≥л¤ центрального входу, височить памТ¤тник “.√.Ўевченку

ƒо 850 Ц р≥чч¤ √ощ≥ зроблено реставрац≥ю парку

—в¤то-”спенська церква (у сел≥ ƒорогобуж)

 ожне м≥сто, село ≥ нав≥ть окрема вулиц¤ маЇ свою ≥стор≥ю, самобутн≥сть. ¬ нашому, виколисаному √оринню √ощанському крањ, неможливо полишити поза увагою село ƒорогобуж.

Ќазва його походить в≥д сп≥льного дл¤ вс≥х словТ¤н слова що могло виражати Ђхай буде бажанимї, Ђ нехай розцв≥таЇ, мужн≥Ї, славитьс¤!!ї

≤ д≥йсно, коли повернутись до минулих час≥в, то було саме так: м≥сто ƒорогобуж розцв≥тало, мужн≥ло ≥ славилось.

Ќин≥ невелике видовжене вздовж дороги село на автодороз≥  ињв Ц „оп на в≥дстан≥ 16 к≥лометр≥в в≥д обласного центру. —аме через ц≥ м≥сц¤ прол¤гав колись жвавий торговий шл¤х до р≥чки «ах≥дний Ѕуг.

¬ ћосковському л≥топис≥ ƒорогобуж згадуЇтьс¤ в запис≥ 1084 року, коли в ньому кн¤зював онук ярослава ћудрого, ƒавид ≤горевич. ¬ –≥венському краЇзнавчому музењ збер≥гаЇтьс¤ ун≥кальна знах≥дка - масивна печатка з≥ старослов'¤нським написом "ƒј¬ƒЏ". «а цього кн¤з¤ на високому л≥вому берез≥ √орин≥ поставало значне за розм≥рами м≥сто, центр ѕогорин≥. « трьох бок≥в його захищали глибок≥ ¤ри ≥ болотиста пойма р≥чки. Ќавколо дитинц¤ були споруджен≥ могутн≥ земл¤н≥ вали, ¤к≥ захищали резиденц≥ю кн¤з¤. «агальна площа ƒорогобужа, напевно, дос¤гала 20 га - величина досить суттЇва дл¤ давньоруського м≥ста, ¤ке до того ж мало ще й к≥лька передм≥сть. ќдне з них було, певно, там, де зараз знаходитьс¤ невелике село ѕодол¤ни. ћожливо, це була низинна, "дольна" частина м≥ста, де жили переважно рем≥сники. јрхеологи знайшли древню пл≥нфу, глазурован≥ плитки. залишки мозањки, що св≥дчить про ≥снуванн¤ декорованих мурованих споруд. “ут знайдено ун≥кальн≥ ж≥ноч≥ прикраси ’≤ - ’≤≤ стол≥ть, ¤к≥ зараз знаход¤тьс¤ в –≥вненському краЇзнавчому музењ. ÷е масивн≥ плетен≥ каблучки-намиста, браслети, обруч≥, що п≥дтверджують тонкий художн≥й смак та високу виконавську майстерн≥сть волинських майстр≥в.

” XI-XIII ст. ƒорогобуж був столицею –юрикович≥в - св≥дчить польський пут≥вник 1934 року. –≥д м≥сцевих кн¤з≥в називав себе ƒрогобузькими. ” 1230 р. ƒорогобуж входить до складу Ћуцького кн¤з≥вства, в 1371 р. переходить до кн¤з≥в ќстрозьких.

ѕ≥зн≥ше м≥стом волод≥ли «аславськ≥, —ангушки, з ¤ких кн¤зь януш —ангушко у 1703 роц≥ в≥ддав м≥сцевий маЇток одн≥й з б≥чних л≥н≥й роду. ¬ т≥ часи маЇток ƒорогобуж був заледве т≥нню колись величного кн¤жого граду ≥ складавс¤ з 5 с≥л та самого м≥стечка. Ѕув в≥н прот¤жн≥стю у 45 км. ѕ≥сл¤ —ангушк≥в ƒорогобужем волод≥ли  онЇцпольськ≥, ¬алевськ≥, «ав≥ши, …одки, а нарешт≥ - рос≥йський р≥д –акович≥в. ѕут≥вник розказуЇ, що у 1934 р. м≥стечко все ще належало своњм рос≥йським господар¤м.

” ’≤≤ стол≥тт¤ в м≥ст≥ було збудовано з цегли Ц пл≥нфи ”спенську церкву.

„ерез ¤р, на протилежному дитинцю пагорб≥, здалека пом≥тн≥ скромн≥ обриси обнесеноњ квадратом кам'¤ноњ огорож≥.

¬≥домо, що вже в ’≤ ст. на цьому м≥сц≥ ≥снував православний ”спенський монастир, з 1644 по 1834 роки бувший у волод≥нн≥ брат≥в-васил≥¤н. ѕри в≥дбудованому монастир≥ д≥¤ла друкарн¤. ” н≥й було кр≥м ≥нших книг видано ƒорогобузьке ™вангл≥Ї, один прим≥рник ¤кого в≥днайдено у приватн≥й колекц≥њ бук≥н≥ста на  ≥ровоградщин≥. ¬ л≥тератур≥ привод¤тьс¤ дв≥ дати побудови церкви: 1577 ≥ 1582 рр., при чому на¤вн≥сть в кладц≥ великоњ к≥лькост≥ пл≥нфи св≥дчить про можлив≥сть збереженн¤ при перебудов≥ набагато давн≥ших фрагмент≥в. ”н≥ати стару церкву повн≥стю перебудували в (1786 р.) з пом≥тним нам≥ром придати храму "латинськ≥" риси. јрх≥тектура храму лакон≥чна, ¤к в побудов≥ об'Їмних мас,так ≥ в зовн≥шньому декор≥. «вертають на себе увагу високий фронтон з заходу ≥ м≥цн≥ контрфорси з≥ сходу.

÷≥л≥сний вигл¤д церкви сильно зм≥нила п≥зн¤ три¤русна дерев'¤на прибудова з сторони головного входу. ÷ей чужор≥дний елемент - частина дерев'¤ноњ церкви, ¤ка не так давно сто¤ла в ƒорогобуж≥.

ƒит¤чий санаторно-оздоровчий комплекс "јгат≥вка"

«а одн≥Їю з легенд в урочищ≥, м≥ж дерев росла чудова кв≥тка, ¤ка була в т≥ далек≥ часи дуже поширена, заполон¤ла всю м≥сцев≥сть. Ќе бо¤лась вона н≥ зат≥нку, н≥ сонц¤. ÷¤ рослина була невелика, нап≥вповзуча, лист¤ мала маленьке, кв≥точки тенд≥тн≥, дивовижно зелен≥, аж чорн≥. ѕривертала вона увагу подорожнього не т≥льки красою, а й пахощами. ’то побував там ≥ бачив ту кв≥тку з≥ св≥тло-зеленим лист¤м ≥ темно-зеленими пелюстками, чорною мов мов оксамитовою серединкою, не м≥г намилуватис¤ тою красою ≥ тим ароматом.  в≥тку цю називали Ц агата. «в≥дси, напевно, ≥ походить назва м≥сцевост≥ Ујгат≥вкаФ. —аме тут, за переказами старожил≥в √орбакова, —имонова, Ѕугрина, Ѕашино мав св≥й ф≥льварок багатий промисловець та землевласник ѕ≥хнов. ј оселивс¤ в≥н тут, бо довкола розл¤глас¤ неповторна краса ≥ щедр≥сть природи Ц р≥чка √оринь, луки, озера, ц≥лющ≥ джерела, прекрасна рослинн≥сть. ÷ю м≥сцину з чудернацькою назвою јгат≥вка знають не лише в √ощанському район≥, а й в област≥ ≥ в багатьох куточках ”крањни.

≤де¤ збудувати м≥сце, де б могли в≥дпочивати, набиратис¤ сил п≥д час л≥тн≥х шк≥льних кан≥кул неповнол≥тн≥ д≥ти хл≥бороб≥в √ощанського району зародилась у нин≥ уже пок≥йного голови колишнього колгоспу ≥м. ∆данова ѕетра ћитрофановича ¬оловикова.

≤де¤ ¬оловикова ѕ. ћ. знайшла п≥дтримку першого секретар¤ райкому парт≥њ ≤вана јртемовича Ѕулиги. ќск≥льки потр≥бних кошт≥в у районному бюджет≥ не було перший секретар запропонував вести буд≥вництво за народним методом. “обто кожне прибуткове промислове п≥дприЇмство ≥ колгосп повинн≥ звести по двоповерховому спальному корпусу на 20-25 л≥жок. ¬они повинн≥ бути привабливими ≥ неповторними в арх≥тектурному вигл¤д≥.

Ѕуд≥вництво розпочалос¤ у 1979 роц≥ за попередньо накресленою прац≥вниками районноњ арх≥тектури схемою. ѕершими заклали фундаменти передбаченого житла колгоспи ≥м.∆данова ( —ѕ УѕрогресФ, нин≥ “зов ≥м.¬олов≥кова), ≥м. Ћен≥на (колишн≥й колгосп с.—имон≥в) й радгосп ≥м. XXV з'њзду  ѕ–— (тепер ƒ√ У“учинськеФ), райагробуд, без оф≥ц≥йноњ документац≥њ, необх≥дних узгоджень, але з великим прагненн¤м практично вт≥лити задумане. ѕричому терм≥н зведенн¤ цих прим≥щень обмежувавс¤ в час≥ Ц за два роки повинн≥ були здатис¤ в експлуатац≥ю Уп≥д ключФ. ¬ урочищ≥ јгат≥вка перев≥р¤лис¤ зд≥бн≥сть, вм≥нн¤, розпор¤длив≥сть кер≥вного складу колгосп≥в, промислових п≥дприЇмств, служб. “руднощ≥в вистачало, але дуже важливо, що њх долали, не зупин¤ючи буд≥вництва. ј обс¤ги, ¤к ви¤вилос¤ пот≥м, дл¤ району, без переб≥льшенн¤, й справд≥ були великомасштабними. ¬есною 1982 року п≥онерський таб≥р Ујгат≥вкаФ прийн¤в на в≥дпочинок перший пот≥к д≥тей хл≥бороб≥в. ƒругий етап розпочавс¤ зведенн¤м просторого прим≥щенн¤ клубу-њдальн≥ на 400 м≥сць кошторисною варт≥стю понад 400 тис¤ч крб., актовим залом на 400 м≥сць, б≥бл≥отеки. «а тим побудували котельню, баню, впор¤дкували проф≥лактор≥й. –азом з прим≥щенн¤м зростала мережа комун≥кац≥й. «аклад з вузького п≥онерського табору в≥дпочинку невдовз≥ перер≥с у санатор≥й, ¤кий здатний функц≥онувати не лише вл≥тку, а й взимку. ≤, зрозум≥ло, допомагати в≥дновлювати здоровТ¤ не т≥льки д≥т¤м, а й дорослим. ћожливост≥ сучасного проф≥лактор≥ю аж надто велик≥, зважаючи на ц≥лющ≥ властивост≥ пов≥тр¤ та джерел.

¬≥н займаЇ г≥дне м≥сце серед заклад≥в не т≥льки проф≥лактичного, а й л≥кувального типу.

” 1998 роц≥ таб≥р Ђјгат≥вкаї здобув статус санатор≥ю, дл¤ нього було придбане потр≥бне устаткуванн¤. «араз тут д≥ти не лише можуть в≥дпочивати, брати участь в р≥зноман≥тних заходах, добре харчуватис¤, але п≥дл≥куватис¤, бо дл¤ цього створен≥ вс≥ умови: стоматолог≥чний каб≥нет обладнаний за сучасними технолог≥¤ми, душ Ўарко, ванни дл¤ п≥дводного масажу. «аспок≥йливо д≥Ї при ветосудинн≥й дистон≥њ й електросон. ѕрацюЇ кард≥олог≥чний, ортопедичний, лор та ф≥зкаб≥нети. ћожна зробити масаж, ≥нгал¤ц≥ю, пройти курс л≥куванн¤ за допомогою солюкса, кварцу, електрофорезу, ”¬„. “ут працюють найкращ≥ спец≥ал≥сти з районноњ та обласноњ л≥карень –≥вненщини.

ѕредставники „ервоного ’реста, провод¤ть тут д≥агностику щитовидноњ залози д≥тлах≥в.

ўе одн≥Їю родзинкою закладу Ї ф≥тобар, в≥н став важливою складовою л≥кувального процесу.

—анаторно-оздоровчий комплекс маЇ чудове л≥сове озеро площею 5 гектар≥в, розташоване на територ≥њ ландшафтного заказника м≥сцевого значенн¤.

ƒо послуг в≥дпочиваючих - стад≥он ≥з спортивними майданчиками, басейн, ≥грова к≥мната, б≥бл≥отека, два ≥гров≥ майданчики, в≥деосалон. ¬ клуб≥ в≥дбуваютьс¤ концерти аматорських колектив≥в художньоњ самод≥¤льност≥, перегл¤ди к≥ноф≥льм≥в, ≥нш≥ масов≥ заходи.

Ќеповторн≥ за своЇю арх≥тектурою будиночки, р≥зноман≥тн≥ деревТ¤н≥ ф≥гурки, альтанки, ц≥люще пов≥тр¤ та багато ≥нших ц≥кавих речей ¤к≥ вабл¤ть дит¤че око, спри¤ють чудовому незабутньому в≥дпочинку.

«авд¤ки сумл≥нн≥й прац≥ кер≥вника —тахова ѕетра ≤вановича та колективу здобуто перемогу у ном≥нац≥њ "Ќайкращий заклад з оздоровленн¤ ≥ в≥дпочинку д≥тей".

 атолицький костел (село “учин)

≤стор≥¤ цього краю т≥сно повТ¤зана з тим населенн¤м, ¤ке проживало на дан≥й земл≥. ј воно було досить строкатим: тут проживали не лише украњнц≥, а й Їврењ, чехи, пол¤ки, н≥мц≥, рос≥¤ни та ≥нш≥ люди ≥нших нац≥ональностей. ќсобливо великими громадами проживали чехи, н≥мц≥ ≥ пол¤ки.  упуючи тут земл≥ та завод¤чи своЇ господарство вони не забували ≥ про культурн≥ та духовн≥ аспекти свого та своњх д≥тей житт¤. ќсь тому в “учин≥ постав колись чудовий католицький костел. ѕро нього ми маЇмо досить скуп≥ в≥домост≥.

” 1614 роц≥ (за ≥ншими даними Ц бл. 1590 р.) при ћикол≥ —емашку збудовано параф≥¤льний костел св¤тоњ “р≥йц≥ й св¤того архангела ћихањла.  остел неодноразово гор≥в. ’рон≥ки св≥дчать, що перша пожежа сталас¤ 1649 року в це було повТ¤зано з козацько Ц сел¤нською визвольною в≥йною1648-1654 р.р п≥д проводом Ѕ. ’мельницького. —палили його сел¤ни п≥сл¤ зв≥льненн¤ “учина козацькими полками п≥д орудою ћаксима  ривоноса, ¤к акт помсти пол¤кам.

ѕ≥сл¤ поразки визвольних змагань та п≥дписанн¤м в 1667 јндрус≥њвського перемир¤ ≥ поверненн¤м пол¤к≥в на своњ земл≥ костел був знову в≥дбудований.

Ќайб≥льше руйнуванн¤ костел зазнав в роки другоњ св≥товоњ в≥йни, бо потрапив п≥д артилер≥йський обстр≥л ≥ майже весь вигор≥в з середини. Ѕув в≥н прихистком в≥д ворожих куль спочатку дл¤ червоноарм≥йц≥в, а згодом ≥ дл¤ н≥мц≥в. јле ц¤ споруда була така м≥цна, що нав≥ть артилер≥¤ не змогла знищити њњ. “ому ≥ до тепер в≥н височить на великому пагорб≥ в сел≥.

Ѕ≥л¤ костелу знаходилос¤ кладовище на ¤кому похован≥ прихожани цього храму. «аможн≥ пол¤ки будували тут своњ склепи та маленьк≥ с≥мейн≥ каплички.ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни та приходом рад¤нськоњ влади, ¤ка пропагувала атењзм костел так ≥ залишавс¤ руњною. «годом польська громадськ≥сть намагалась в≥дновити костел, але наштовхнулас¤ на р≥зкий спротив рад¤нського режиму, тай чисельн≥сть пол¤к≥в на теренах краю вже не була такою чисельною бо, цьому поспри¤ли депортац≥йн≥ акц≥њ пануючого на той пер≥од режиму та протисто¤нн¤ з украњнц¤ми. « проголошенн¤ незалежност≥ ”крањнськоњ держави пол¤ки знову робили спроби в≥дновити споруду, але експертна ком≥с≥¤ дала заключенн¤: костел в≥дновленню не п≥дл¤гаЇ.

Ћипк≥вський —в¤то-”спенський чолов≥чий монастир

Ќа мальовничих пагорбах, що розкинулись на околиц≥ л≥с≥в ≥ гањв, недалеко в≥д √ощ≥ розташувалос¤ село Ћипки. ≤снуЇ легенда, що п≥д час монголо Ц татарського нападу на село в церкв≥ з≥бралис¤ м≥сцев≥ жител≥ ≥ коли нападники вже вв≥рвалис¤ в церкву вона п≥шла п≥д землю, а на њњ м≥сц≥ зТ¤вилос¤ джерело.

” 1921 роц≥ б≥л¤ джерела було засновано —в¤то Ц ”спенський скит, нам≥сником ¤кого став арх≥мандрит ≤ак≥в, виходець з Ћипок.

Ќеушкодженою залишилис¤ лише капличка, що розм≥щувалась у цементному п≥дмурку, а в н≥й било джерело - криниц¤. ∆ител≥ Ћипок не забували дороги до джерела ≥ нав≥ть при доб≥ атењзму догл¤дали його , впор¤дкували капличку, пов≥сили ≥кони, та набирали ц≥лющу воду. ѕ≥зн≥ше на м≥сц≥ колишнього скиту було побудовано чолов≥чий монастир. ¬се почалос¤ у 1990 з вид≥ленн¤ м≥сцевим колгоспом земл≥ п≥д храм, вже в 1991 роц≥ тут було зареЇстровано рел≥г≥йну громаду, ¤ка ≥ домоглас¤ дозволу на буд≥вництво храму ”крањнськоњ православноњ церкви. јрх≥Їпископ –≥вненський та ќстрозький ≤риней благословив забудову ≥ закр≥пив старшим на буд≥вництв≥ арх≥ди¤кона ћихањла √несюка. як ≥ вперше, храм був поручений оп≥ц≥ ѕречистоњ Ѕогоматер≥ й ≥менувавс¤ ”спенським.

” червн≥ 1991 року виготовлено план землекористуванн¤, почавс¤ зб≥р кошт≥в на його буд≥вництво. Ќа руњнах почалас¤ робота; завозили кам≥нь, цеглу, деревину.

ƒл¤ прискоренн¤ часу молитви ≥ богослуж≥нн¤, було вир≥шено спочатку побудувати невеличку церкву, в цьому суттЇву допомогу надала жителька села ’отинь Ѕерезн≥вського району √анна ¬асил≥вна √ур≥на, вона подарувала дл¤ буд≥вництва храму свою хату, ¤ка згодом ≥ була перевезена в Ћипки. 12 листопада почалос¤ буд≥вництво храму, м≥сце п≥д нього осв¤тив ћикола √ал≥й (згодом ≥Їромонах Ћонгин). Ѕуло закладено кам≥нь з викарбованою на ньому датою та закопано на м≥сц≥ де мав бути престол.

„ерез чотири м≥с¤ц≥ клоп≥ткоњ прац≥ було споруджено невеличку церкву, встановлено купол, хрест, зроблено роботи по благоустрою в середин≥ ≥ 18 с≥чн¤ 1992 року отець ћикола √ал≥й осв¤тив воду.

ќсв¤ченн¤ храму в≥дбулос¤ 27 лютого, дл¤ цього в Ћипки прибув арх≥Їпископ ≤риней, в≥н осв¤тив св¤тий престол та в≥дправив божественну л≥тург≥ю. ÷ей день вважаЇтьс¤ оф≥ц≥йним днем в≥дкритт¤м —в¤то Ц ”спенського чолов≥чого монастир¤. ѕрестол був осв¤чений на честь ≤ова ѕочањвського.

«а цим було висв¤чено колишнього регента —ин≥вськоњ церкви, ди¤кона ћихањла ѕрокопчука на св¤щенника, а ќлега —ачка на ди¤кона та було назначено насто¤телем храму.

¬≥д цього часу в церкв≥ почали в≥дправл¤тис¤ богослуж≥нн¤. «годом було збудовано дзв≥ницю, прибудовано ризницю, паламарню, трапезну та три житлов≥ к≥мнати. ¬≥дбулос¤ перекритт¤ даху з шиферного на бл¤шанно Ц цинковий ≥ буд≥вл¤ набрала справжнього вигл¤ду.

ћонастир маЇ свою землю, невеличке господарство: кон≥, корови, землеробну техн≥ку, стол¤рний цех та пас≥ку.

“а на цьому буд≥вництво не завершилос¤. ¬же в 1997 роц≥ було збудовано двоповерховий корпус на 14 к≥мнат дл¤ монастирськоњ брат≥њ. „ерез 2 роки в 1999 було побудовано ще один житловий будинок на 4 к≥мнати. ¬ цей час ≥ розпочалос¤ буд≥вництво нового величного храму на честь ∆ивоносного ƒжерела Ѕожоњ ћатер≥ та було осв¤чено м≥сце п≥д храм. …ого осв¤тив ¬ладика ¬арфолом≥й. –оботи розпочалис¤ з джерела: тут було побудовано нову надбудову, в ¤к≥й Ї криниц¤ та купальн¤ на дв≥ к≥мнати. Ќа масивному фундамент≥ було закладено початок буд≥вництва храму. ¬ 2000 роц≥ храм був ув≥нчаний куполами. « весни 2002 року храм ошальовано вагонкою, встановлено в≥кна ≥ двер≥ та пофарбовано в н≥жно блакитний кол≥р, а в≥кна ≥ двер≥ Ц у б≥лий.

« 23 грудн¤ 2001 року р≥шенн¤м —в¤щенного —иноду насто¤телем монастир¤ було призначено ≥гумена —авват≥¤. ј 30 березн¤ 2002 роц≥ арх≥Їпископ –≥вненським та ќстрозьким ¬арфолом≥Їм ≥гумен —авват≥й був возведений в сан арх≥мандрита. ¬≥н прийн¤в керуванн¤ монастирем та продовжив буд≥вництво храму. “ак завд¤чуючи його зд≥бним орган≥заторським зд≥бност¤м та працьовитост≥ монах≥в було завершено буд≥вництво храму.

—емикупольний чудохрам красуЇтьс¤ на околиц≥ Ћипок та радо зустр≥чаЇ прихожан та в≥руючих людей, ¤к≥ готов≥ присв¤тити своЇ житт¤ служ≥нню √осподу Ѕогу.

—адиба ¬алевських

ѕоЇднано все в наш≥й дол≥ Ц сив≥ в≥ки, день нин≥шн≥й ≥ прийдешн≥й. јдже ми зросли на тих сл≥дах, де ступали наш≥ предки, д≥ди ≥ батьки. √олос роду нашого р≥днить нас через роки ≥ в≥дстан≥.

≤стор≥¤ сучасного селища √оща ц≥кава ≥ багата своњми корен¤ми с¤гаЇ у древн≥ в≥ки, аж у XVII стол≥тт¤ . ¬≥доме воно ¤к оборонне м≥стечко, а п≥зн≥ше у XVII cтол≥тт≥, √оща Ц в≥домий культурно осв≥тн≥й центр ¬олин≥

” школ≥ колег≥ум≥, ¤кою оп≥кувавс¤ ѕетро ћогила працювали ≤. √≥зель, ћ. —тарушич, Ћ. Ѕаранович. “ут навчавс¤ ƒмитр≥й —амозванець.

ѕ≥зн≥ше через √ощу проходили шл¤хи √ригор≥¤ —ковороди, “араса Ўевченка, ќноре Ѕальзака, ≤вана ‘ранка, ћихайла  оцюбинського.

¬ласниками м≥стечка (кр≥м кн¤з≥в √ойських та јдама  исел¤) були графи Ћенкевич≥ та ¬алевськ≥

≤стор≥¤ залишила дл¤ нащадк≥в у чар≥вному парку англ≥йського типу. ÷е памТ¤тка палацового модерну у резиденц≥альн≥й арх≥тектурн≥й ¬олин≥ ’≤’ стол≥тт¤. ¬ас привабить арх≥тектурний образ палацу, в ¤кому використано мотив швейцарського шале з застосуванн¤м на б≥чному фасад≥ накладного фахверку.

ƒовгий час у прим≥щенн≥ садиби працював райвиконком, в≥дд≥л соц≥ального забезпеченн¤, «агс, художн¤ майстерн¤, контора адвокат≥в, м≥ськторг. « 1978 року тут знаходитьс¤ центральна районна б≥бл≥отека. ¬ даний час проводитьс¤ реставрац≥¤ прим≥щенн¤.

—в¤то-ћихайл≥вський храм (у √ощ≥)

«аснований храм смоленською каштел¤нкою, кн¤гинею –ег≥ною —оломирецькою-√ойською в 1639 р. ” книгах луцького замку був запис дл¤ кого саме цей храм призначавс¤ Ц Удл¤ ≥нок≥в та приЇмник≥в грецького в≥роспов≥данн¤, ¤к≥ не знаход¤тьс¤ у Їднанн≥ з римською церквою, а п≥дл¤гають п≥д послушанн¤ св.ќтц¤  онстантинопольського патриархаФ. ѕри храм≥ д≥¤в монастир ≥ засновниц¤ подарувала йому село  урозвани та його маЇтност≥. ѕри монастир≥ одразу була заснована школа. ќп≥кувавс¤ школою ѕетро ћогила Ц митрополит кињвський ≥ галицький. –ектором школи був на той час ≤нокент≥й √≥зель, згодом в≥н став ректором  иЇво-ћогил¤нськоњ колег≥њ та арх≥мандритом  иЇво-ѕечерськоњ Ћаври.

¬≥н Ї одним ≥з ранн≥х зразк≥в використанн¤ у кам'¤ному буд≥вництв≥ трьохчастинноњ буд≥вл≥ об'Їму безстовпного храму, ¤кий ран≥ше використовували лише в дерев'¤н≥й арх≥тектур≥. “овщина ст≥н дос¤гаЇ у середн≥й частин≥ церкви 2,3 м. ќсоблива риса арх≥тектури ц≥Їњ споруди - м≥н≥атюрн≥ волюти на кап≥тел¤х п≥л¤стр. —тр≥льчаст≥ в≥кна на в≥втарн≥й частин≥ - в≥дгом≥н староњ готичноњ традиц≥њ. —учасного вигл¤ду набула п≥сл¤ реконструкц≥њ 1888 р.

” XVIII ст., монастир стаЇ ун≥атським. “од≥ й був зм≥нений перв≥сний вигл¤д храму монастир¤. ј вигл¤дала церква јрх≥стратига ћихањла так. ’рам був трид≥льним та триверхим з≥ склепом п≥д навою та апсидою. —труктура була гармон≥йною та простою —аме в простот≥ ≥ була довершен≥сть.  ожен з трьох обТЇм≥в в ≥нтерТЇр≥ мав вигл¤д невеликого купольного залу, проте сприймавс¤ ц≥лком спор≥днено завд¤ки високим подв≥йним аркам.

јле з≥ зм≥ною церковних господар≥в храм зазнаЇ перебудов, щоб вигл¤д нагадував католицьк≥ храми. “ак ст≥ни бабинц¤ та апсиди були надбудован≥ до одного р≥вню. ќбТЇми перекрили двосхилими дахами.  ути обЇм≥в та сх≥дний фасад апсиди були прикрашен≥ п≥л¤страми.

ѕоверненн¤ храму до православного у друг≥й половин≥ ’≤’ ст. не в≥дтворило його, а навпаки пог≥ршило вигл¤д. Ќад центральною п≥всферичною банею, ¤ка перекриваЇ наву, зб≥льшили висоту парапету ≥ над ним звели незгрбний фальшивий дерев¤ний верх.

¬ оздобленн≥ храму поЇднуЇтьс¤ елементи ренесансу та бароко. ” ризниц≥ ћихайл≥вськоњ церкви збер≥гаЇтьс¤ портрет фундаторки –ег≥ни —оломирецькоњ-√ойськоњ. Ќа аркуш≥ паперу, ¤кий тримаЇ ж≥нка, написано УPrawo na klasztor i skoly w Hoszcy. Roku 1639Ф. ’удожню ц≥нн≥сть маЇ запрестольна ≥кона у в≥втар≥ та дек≥лька стародрук≥в, серед ¤ких книга Ућ≥нењФ 1761р видан≥ в ѕочањвськ≥й лавр≥. ”н≥кальн≥стю храму Ї д≥ючий сон¤чний годинник встановлений ще у XVII ст. на ст≥н≥ даноњ буд≥вл≥ тут можна зв≥рити покази своњх годинник≥в за сонцем. Ѕ≥л¤ храму знаходитьс¤ чудовоњ форми дзв≥ниц¤, ¤ка скликаЇ людей на —лужбу Ѕожу.

ѕ≥дготував: —тахов —. ƒ.

–едагуванн¤: ћоскалик ¬. ќ.