Перша документальна згадка про Чудницю датована 1570 роком. Це село і дещо пізніше заодно з Воскодавами, Мнишином, Вірковим, Володимирівкою було власністю Івана Кирдея Мильського. Цей пан, як свідчать інші записи, в 1583 році платив до державної казни податок з кожного диму (житла) і городу.
Наприкінці XVII-початку ХІХ століття Чудницею володіли поміщики Іпохорські-Ленкевичі, Октавія Велевська, яка віддала землі в оренду Олександру Злотницькому.
У 1939 році з приходом Червоної армії і встановленням радянської влади, майно пана Неймана роздали найбіднішим селянам, а його заарештували.
За панської Польщі в центрі села стояла школа і кузня. Активно діяли осередок товариства "Просвіта", партії ОУН та КПЗУ. Восени 1939 року школу перевели у залишений панський маєток, а в роки війни у старому її приміщенні створили православну церкву. Цю школу радянські власті і закрили у 1951 році.
Неспокійно було у Чудниці під час німецької окупації. Село від німців звільнили підрозділи Червоної армії 19 січня 1944 року. А невдовзі розпочалися акції залучення населення до колгоспу.
Перше таке господарство у Чудниці було створене весною 1940 року. Поновлено таку ж артіль у 1949 році. Після об'єднання Чудниці з сусідніми селами, колгоспом імені Горького, з 1959 по 1982 роки керував Юрій Тальчук. Починаючи з 1996 року розпайовано землі колгоспу між трудівниками і створено у 1997 році пайгосп "Мир". А через кілька років це господарство реформовано в приватну агрофірму "Мир".
У Чудниці збудовано й безперебійно функціонують загальноосвітня школа, заклади культури, медицини. За роки незалежності України зведено церкву. Тут же знаходиться і центр приватно-орендного сільгосппідприємства, хоча й село за адміністративно-територіальним поділом належить до Красносільської сільської ради.
Населення Чудниці на 2001 рік складало 602 чол.
Меню
