Перша згадка про це село датується 1545 роком. На околиці Бугрина археологи виявили залишки давньоукраїнського городища ХІ - ХІІІ століть. Деякі краєзнавці зупиняються на версії щодо назви - мовляв, село знаходиться "на бугрі". Справді, колись пагорб називали "Бугром", але аж ніяк не "богуром", тим паче не "богоруном". Потребують глибокого вивчення і походження назв урочищ довкола села: Блудецьке, Волчковське, Гатища, Кренища та інші. Тут їх більше двох десятків. Серед них є Козинщина. Можливо, саме там племена автохтонів вирощували кіз на руно. У останього ймовірно був свій покровитель -Богруна. Пізніше-Богурин, і нарешті - Бугрин.
В акті від 1 липня 1634 року село згадується як власність військовика Войтека Рогуського. Частково село належало і їх дружинам. Далі - київському стольнику Яну Хребтовичу, його нащадкам, панам Гулевичам, а в ХІХ столітті - Чернецьким і наостанок - Євстахію Четвертинському.
У 1876 році, можливо і не першу, на кошти прихожан в селі побудовано церкву Святого Вознесіння Христового. Після четвертої окупації Західних областей України поляками, з 1920 року Бугрин став центром однойменної гміни. У березні 1941 на велелюдних зборах у присутності керівників новоствореного Гощанського району було проголошено про заснування колективного сільського господарству. До нього увійшло 84 сім'ї.
На фронтах війни билося з німцями 130 мешканців села. До 1948 року селяни працювали самі на себе на своїх землях, а тоді відновили колгосп. Назвали артіль іменем Молотова, а в Прусках - імені Чкалова. Друге укріплення артілей відбулося в 1959 році. У селі була своя машино-тракторна станція, потім вона стала районною. Згодом МТС перетворилася у районне об'єднання "Сільгосптехніка", далі стала називатися РТП (ремонтно-транспортне підприємство). РТП перетворене на акціонерне товариство "Агротехсервіс". Довгий час його очолював Микола Степанчук. Населення Бугрина за переписом 2001 року складало 1575 чол.
Меню
