|
"¬чимось читати картину по складах"
(¬. √. ѕЇров, Ђѕрињзд гувернантки в будинок купц¤ї).
1. ¬ 1866 роц≥ ¬асиль √ригорович ѕЇров Ц майстер побутового жанру написав картину Ђѕрињзд гувернантки в будинок купц¤ї. ист¤м цього художника належить картина Ђ“ройкаї, присв¤чена маленьким, пригнобленим долею люд¤м, с≥льським д≥т¤м, ¤к≥ попали в п≥дмайстерТ¤ до ¤когось рем≥сника через безвих≥дь.
артина, про ¤ку говоритимемо сьогодн≥, розпов≥даЇ не про село Ц вона переносить нас в невеличке пров≥нц≥йне м≥стечко, в рос≥йську глибинку.
2. артина написана б≥льше стол≥тт¤ тому, але й сьогодн≥шн≥ в≥дв≥дувач≥ “реть¤ковки подовгу затримуютьс¤ перед цим полотном. як ≥ б≥льш≥сть роб≥т митц¤, ц¤ картина невелика за розм≥ром ≥ не багата за красками.
3. ѕеред нами Ц к≥мната в зажиточному купецькому дом≥. ¬ центр≥ картини ≥ центр≥ уваги Ц молода д≥вчина. ¬она т≥льки-но зак≥нчила навчанн¤ ≥ прињхала в цей чужий д≥м на своЇ перше м≥сце роботи Ц навчати ≥ виховувати дочку господар¤. ¬с¤ с≥мТ¤ виходить њй назустр≥ч. ѕопереду сам господар Ц товстий купець, пор¤д з ним синок-франт, позаду Ц ≥нш≥ домочадц≥ Ц дружина, дочки. Ќав≥ть слуги приб≥гли подивитис¤ на прињжджу ≥ вигл¤дають з передпокою.
1. ўо ж це за люди? як зустр≥ли вони гувернантку? ўо чекаЇ на нењ в цьому дом≥? ѕро все це розкаже нам картина. —пробуЇмо прочитати њњ, ¤к читаЇмо ми ц≥каву захоплюючу книгу Ц прочитаЇмо не посп≥шаючи, щоб по-справжньому зрозум≥ти ≥ в≥дчути картину.
2. «вичайно, перший раз зробити це не так-то й просто. Ѕи ми ж не вм≥Їмо Ђчитатиї картину. јле й першу книгу читати було непросто, таки навчились. ќтже, будемо вчитись Ђчитатиї картину, ¤к книгу: спочатку Ц окрем≥ букви, пот≥м Ц склади, дал≥ Ц слова, невелик≥ реченн¤. ≤ лише п≥сл¤ цього стали читати ц≥л≥ фрази, прийшло розум≥нн¤ сут≥ прочитаного, звернули увагу на розд≥лов≥ знаки.
3. ѕройшло немало часу, перш н≥ж ми навчились читати швидко, впевнено, вголос ≥ про себе, читати виразно, з захопленн¤м, ≥ одержувати в≥д цього рад≥сть ≥ задоволенн¤.
1. ” художник≥в теж Ї сво¤ азбука, своњ склади ≥ складов≥, з ¤ких складаЇтьс¤ картина. ≤ т≥льки знаючи цю азбуку живопису, навчившись добре Ђчитатиї твори художник≥в, вам сподобаЇтьс¤ дивитись картини ≥ ви зрозум≥Їте њх зм≥ст.
2. –озпочнемо з першого, головного складу Ц композиц≥њ. Ќа картин≥ ѕЇров зобразив 9 людських ф≥гур. јле вони не сто¤ть в один р¤д, ¤к на фотограф≥њ. «вичайно, ми познайомились б ≥з ними ≥ при такому розм≥щенн≥, але не д≥знались би, що в≥дбуваЇтьс¤ в ц≥й к≥мнат≥, ¤к≥ в≥дносини м≥ж цими людьми. “ак картина не розпов≥ла б нам н≥чого.
3. ѕроте художник хот≥в нам пов≥дати долю молодоњ д≥вчини, тому й розм≥стив њњ в центр≥, на ≤ план≥. —хиливши голову, в скромному темно-коричневому платт≥ д≥вчина стоњть майже спиною до гл¤дач≥в, а назустр≥ч њй з широких дверей вийшла вс¤ с≥мТ¤ купц¤. –озм≥стивши ф≥гури саме так, художник п≥дкреслив головну думку картини Ц в≥н н≥би з≥штовхнув м≥ж собою два св≥ти Ц некультурне, невиховане купецтво ≥ скромну, добре осв≥чену д≥вчину, ¤ка в≥дтепер змушена буде виконувати найменш≥ вказ≥вки ≥ вел≥нн¤ нових господар≥в. Ќав≥ть кинута навскоси дор≥жка на п≥длоз≥ злегка приз≥брана, що ще б≥льше п≥дкреслюЇ зустр≥чний рух Ц д≥вчина т≥льки-но вв≥йшла, купець т≥льки-що зупинивс¤.
1. ўо ж буде дал≥? якщо уважно придивитис¤, то зл≥ва на картин≥ Ї ще група людей: лакей, служниц¤ ≥ хлопчик на поб≥геньках. ¬они з ц≥кав≥стю розгл¤дають д≥вчину, а хлопчик в довг≥й, не по зросту одежин≥, см≥Їтьс¤. ÷≥ ф≥гури знадобилис¤ художнику дл¤ вр≥вноваженн¤ групи купц¤ та його с≥мТњ ≥ додаткового збалансуванн¤ картини. ÷е ¤к другий голос в двоголосому сп≥в≥: перший веде головну мелод≥ю, а другий п≥дтримуЇ њњ.
2. ќтже, ви зрозум≥ли, що перша складова картини Ц композиц≥¤, тобто розм≥щенн¤ ф≥гур. омпозиц≥¤ повинна в≥добразити головну думку Ц ≥дею. јле ж композиц≥¤ повинна детал≥зуватис¤, тобто виписати лиц¤ героњв, њхн≥ костюми, пози. ¬с≥ ми р≥зн≥ по в≥ку, зовн≥шност≥, характер≥, звичках, по-р≥зному реагуЇмо на певн≥ под≥њ, кожен по-своЇму см≥Їтьс¤, сердитьс¤ ≥ так дал≥. ј ще Ї серед нас похмур≥ ≥ весел≥, дов≥рлив≥ ≥ п≥дозр≥лив≥, Ї б≥дн¤ки ≥ багач≥, Ї б≥л≥ ≥ негри, Ї стар≥ ≥ молод≥ Ц ≥ все це повинен в≥добразити художник. Ќа св≥т≥ м≥льйони облич, настр≥й зм≥нюЇтьс¤ щохвилини, вираз лиц¤ теж. ’удожник маЇ бути дуже спостережливим. « ц≥Їњ к≥лькост≥ в≥н повинен вибрати дл¤ своЇњ роботи лише одне, потр≥бне йому лице, оживити його рад≥стю чи печаллю, здуванн¤м чи захопленн¤м Ц саме тим виразом обличч¤, ¤ке в≥дпов≥даЇ його задуму.
3. ћи п≥д≥йшли до другого складу живописноњ азбуки Ц рисунка Ц саме в≥н головний опов≥дач. —аме рисунок розкаже про зображен≥ под≥њ.
ƒ≥вчина щойно зайшла до к≥мнати. ѕодив≥тьс¤, ¤ка вона зн≥чена. ¬она майже в≥двернулась в≥д нас, але ми бачимо њњ миле личко та рухи. –уки т≥сно притиснут≥ до корпусу, пальц≥ нервово стискають сумочку. ƒ≥вчина дуже хвилюЇтьс¤, намагаЇтьс¤ д≥стати з сумки б≥лий пап≥р, очевидно Ц лист-рекомендац≥ю, ¤кий сл≥д зараз в≥ддати купцю. ¬≥д цього листа багато-що залежить: в ньому дол¤ д≥вчини, њњ над≥¤ на кусок хл≥ба. Ћист цей, мабуть, випросила мати д≥вчини у ¤когось багатого покровител¤. ≤ платт¤ д≥вчини виписане детально: мТ¤ко, легко падають його в≥льн≥ складки, обл¤гаючи тонкий гарний стан, ≥ це ще зворушлив≥ше вигл¤даЇ на фон≥ багатого, але неохайного од¤гу купц¤.
1. упець в темно-малиновому оксамитовому халат≥, добротних чобот¤х, широко розставив ноги Ц н≥чого не скажеш Ц хаз¤њн, ¤кому н≥хто не см≥Ї перечити. —инок вихований по-Ївропейськи: схрестив ноги, завив волосс¤, вд¤гнув модний галстук. –уки хаз¤њна Ц це не робоч≥ руки, а руки ситоњ невихованоњ людини. “акими руками т≥льки грош≥ рахувати. ¬≥н, мабуть, недавно встав з постел≥ ≥ нав≥ть не потрудивс¤ поправити на соб≥ халат Ц поли звисають нер≥вно. Ќа лиц≥ купц¤ Ц невдоволенн¤. «вичайно, в≥н хот≥в би виписати дл¤ дочки справжню Ђмадамуї з модними манерами, але скуп≥сть ≥ розрахунок змусили його виписати вчительку по-дешевше. ¬≥н розгл¤даЇ д≥вчину в упор ≥ вже сумн≥ваЇтьс¤, чи зможе вона навчити його доньку ус≥х дел≥катних манер Ц говорити по-французьки, бринькати на розстроЇному фортепТ¤но.
2. « дверей вигл¤даЇ донька, котру буде навчати гувернантка. ” нењ на лиц≥ одночасно ≥ подив, ≥ перел¤к. ƒивуЇ њњ од¤г, а зл¤калась, бо ще не знаЇ, чи буде вчителька доброю, а чи строгою, та й батько спитаЇ з нењ за погано вивчен≥ уроки. ј зл≥ва, з передпокою вигл¤дають слуги. ≤ теж з р≥зними виразами облич. —лужанка дивитьс¤ з≥ сп≥вчутт¤м: хто-хто, а вона добре знаЇ, ¤к повод¤тьс¤ тут з≥ слугами ≥ ¤к живетьс¤ слугам в цьому дом≥, а гувернантка Ц теж слуга. ¬усатий лакей Ц з ц≥кав≥стю, а хлопчик см≥Їтьс¤ Ц його см≥шить ≥ м≥ський костюм, ≥ несм≥лив≥сть д≥вчини Ц така не зум≥Ї посто¤ти за себе, от ≥ буде одержувати на Ђгор≥хиї в≥д купц¤ та ≥нших домочадц≥в.
3. ƒл¤ своЇњ картини ¬асиль ѕЇров вибрав найб≥льш напружений момент Ц першу зустр≥ч д≥вчини ≥ купц¤. ўе н≥хто не сказав жодного слова, але ось-ось маЇ почутись голос гувернантки Ц тихий, тремтливий в≥д хвилюванн¤. “а ми вже в≥дчуваЇмо: не солодким буде житт¤ вихованоњ, осв≥ченоњ д≥вчини в цьому багатому, але некультурному дом≥.
1. артини ѕЇров можна розгл¤дати подовгу. ≤ говор¤ть в них не т≥льки люди, а й предмети. ѓх виписував художник не дл¤ того, щоб заповнити порожнЇ м≥сце, а дл¤ того, щоб ми могли з них щось д≥знатись. “ак-от, зл≥ва б≥л¤ в≥дкритих дверей стоњть чемодан ≥ картонна коробка. Ќеважко здогадатись, що вони не сто¤ть там пост≥йно. ¬они поставлен≥ на дороз≥, отже њх т≥льки-що занесли. ÷е все, що привезла з собою гувернантка. —воњм вигл¤дом вони ще раз довод¤ть нам, що д≥вчина б≥дна. –еч≥ запилен≥ з дороги, значить д≥вчина прињхала здалеку. –азом з тим, це не с≥льський деревТ¤ний сундук, а справжн≥й чемодан з м≥дними замками. ўе б≥льше розкаже картонка Ц коробка дл¤ шл¤пи. Ќа н≥й наклейка модноњ столичноњ ф≥рми. ÷е говорить про те, що д≥вчина прињхала з≥ столиц≥ ≥ с≥мТ¤ њњ знала колись кращ≥ часи. ћожливо, батьки њњ були багатими, бували за кордоном, в≥дпочивали на курортах. ј тепер, п≥сл¤ смерт≥ батька, с≥мТ¤ зб≥дн≥ла ≥ д≥вчина змушена шукати зароб≥тк≥в по чужих люд¤х.
2. ™ на картин≥ детал≥, ¤к≥ розкажуть про минуле с≥мТњ купц¤. ¬исоко зл≥ва на ст≥н≥, в позолочен≥й рам≥ Ц портрет сивобородого старц¤. Ўироколиций, мордатий Ц в≥н дуже схожий на рижого купц¤. «вичайно, це його батько чи д≥д. ќтже, д≥вчина попала до потомственних купц≥в, у ¤ких заведено старозав≥тний спос≥б житт¤ Ц вс≥ домочадц≥ ход¤ть по струнц≥ ≥ не см≥ють суперечити хаз¤њну. “ут людей ц≥н¤ть не за розум ≥ вихован≥сть, а за товстий гаманець, вм≥нн¤ обдурити, купити дешево, а продати дорого.
3. ѕродумана ≥ обстановка к≥мнати. ѕо обидв≥ сторони дверей-арки сто¤ть ф≥гурн≥ ст≥льц≥, але видно, що н≥хто на них не засиджуЇтьс¤, вони виставлен≥ дл¤ Ђшикуї. “иснут≥ золотом шпалери, позолочене бра з≥ св≥чками, плюшева дор≥жка, г≥рл¤нда над аркою Ц все дороге, але п≥д≥бране з поганим смаком, каже нам лише про намаганн¤ хаз¤њна п≥дкресли п≥дкреслити своЇ багатство, пустити дим в оч≥ вс¤кому, хто вв≥йде до к≥мнати.
1. “рет≥й склад живопису Ц це р≥зноман≥тн≥сть красок, в≥дт≥нк≥в, тон≥в, ¤кими говорить з нами картина, тобто колорит картини. ¬ даноњ картини колорит скромний, не¤скравий, адже картина розпов≥даЇ не про св¤ткову под≥ю, а про звичайну, щоденну. —в≥тло падаЇ на центральну групу Ц с≥мТю купц¤. “емно-малиновий оксамитовий халат хаз¤њна, золотистий шовк кофти хаз¤йки, рожева сп≥дниц¤ доньки, ≥ все це п≥дкреслюЇтьс¤ синюватим тоном плюшевоњ дор≥жки. «овс≥м ≥нш≥ краски використав художник дл¤ гувернантки. ¬≥н вибрав дл¤ нењ коричневу гаму, ¤ку т≥льки ледь-ледь оживив голубою стр≥чкою на чепц≥. Ѕлагородн≥, спок≥й тони говор¤ть про скромн≥сть ≥ б≥дн≥сть, але разом з тим ≥ про вм≥нн¤ од¤гнутись до лиц¤ ≥ з≥ смаком. ќтже, ≥ красками п≥дкреслюЇ художник головну думку твору Ц з≥ткненн¤ двох св≥т≥в. —аме трет≥й склад живописноњ азбуки Ц колорит Ц допомагаЇ нам краще зрозум≥ти ≥ в≥дчути картину.
ѕ≥дготувала:
вчитель ћалин≥вськоњ «ќЎ
ћ≥щук ќ. ¬.
|
ћеню
